Чому українські аграрії переходять на екзотичні культури

0 151

Клімат України змінюється – стає тепліше. Це дозволяє аграріям вирощувати культури, які раніше вважалися екзотичними

Ділова столиця розбиралася, як це може позначитися на економіці українського АПК.

Назріваючі зміни

Клімат в Східній Європі стає тепліше. Так, восени 2014 го білоруські держЗМІ із захопленням розповідали, що Олександр Лукашенко прямо на території своєї резиденції зібрав великий урожай кавунів і в кожній області Білорусі відвели не менше 100 гектарів для вирощування кавунів і динь. Народ, звичайно, посміявся над захопленням Лукашенка, але власні білоруські баштанні незабаром дійсно почали з’являтися в магазинах.

В Україні ця тенденція виражена ще яскравіше. Доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри рослинництва і садово-паркового господарства Миколаївського національного аграрного університету Михайло Федорчук вважає, що в найближче десятиліття аграрії півдня України зможуть переорієнтуватися на вирощування фруктів, ще недавно вважалися екзотичними. На зміну традиційним вишням, черешням, яблуням і малині можуть прийти хурма, гранат, фізаліс, азіміна і інші культури, які раніше були характерні для Середньої Азії, Туреччини або півдня Італії. Експерт розповів, що перш традиційні для України зернові культури тепер, через підвищення середньої температури, на півдні країни “горять”.

Тут важливо розуміти, що навіть невелика по “людським” мірками зміна температури сильно позначається на умовах ведення сільського господарства. Федорчук констатував, що за минулі 20 років середньорічна температура зросла на 0,8 ° С, а кліматичні зони змістилися на 250 км з півдня на північ. І в Одеській області вже культивують актинідію (ківі), а на Херсонщині закладають оливкові плантації. Оскільки зросла сума ефективних температур, у нас можна тепер вирощувати кишмишні сорти винограду, тим більше що є сортова база.

В даний час в Україні більше половини посівної площі відведено під зернові культури – пшеницю, кукурудзу, рис, жито, овес, ячмінь, просо, гречку. Розвинене садівництво, овочівництво, баштанництво, виноградарство. Нарешті, наша країна – найбільший на пострадянському просторі виробник ефіроолійних культур. Однак тепер загальне потепління в регіоні цілком може “перетасувати” агрокліматичні зони країни. Для українських аграріїв це означає як нові проблеми, так і нові можливості для бізнесу.

Вже зараз на півдні України вирощують такі перш нетипові для нашої країни культури, як сорго, земляний мигдаль (чуфа), амарант, лаванду. Сорго – хороший вибір: воно стійке до засух. Здатність переносити жаркі літні місяці і невелика кількість опадів роблять цю культуру вигідною саме в південних областях України, в посушливі роки цей злак стає підстраховуванням для більш вологолюбної кукурудзи. Сорго використовують в тваринництві та в харчовій галузі, але основний обсяг (60-65%) йде на експорт.

Спрогнозуємо, як може розвиватися ринок екзотичних культур в Україні.

Сценарій перший: все ті ж, тільки більше

В цьому випадку асортимент вирощуваних в Україні сільськогосподарських культур радикально не змінюється. Але з’являється можливість отримувати більш високі врожаї, вирощувати більш “капризні” сорти і т. Д.

Візьмемо для порівняння такі країни, як Єгипет і Марокко. Там клімат набагато спекотніший українського, проте і для власних потреб, і на експорт вони вирощують в основному: Єгипет – пшеницю, кукурудзу, бавовник, цукровий буряк, цитрусові, баштанні культури, помідори, огірки, картопля, рис; Марокко – зернові, цитрусові, виноград, оливи, цукровий буряк, томати і ранні овочі, фрукти. Тобто, незважаючи на  більш теплий клімат, ніякої спеціалізації “на ананасах” у цих країн немає. За великим рахунком – той же набір сільськогосподарських культур, що і в Україні.

В рамках цього сценарію аграріям не доведеться ламати звичні технологічні схеми, освоюючи нові культури.  Не доведеться перебудовувати свій бізнес – шукати нових споживачів, відмовлятися від старих. Можна працювати за звичною схемою, тільки ефективніше, отримуючи більш високі врожаї. З іншого боку, так можна втратити нові можливості.

Сценарій другий: суцільні новинки
Можна зрозуміти аграріїв, несподівано виявили, що зі своїх плантацій вони можуть отримувати культури, які раніше бачили тільки в південних країнах. Такі, наприклад, як пепіно (динна груша), зізіфус (китайський фінік), унабі. Або згаданий фізаліс, який відмінно можна вирощувати замість томатів (по тій же агротехнології) і попит на який забезпечує кондитерська індустрія. Всі ці культури вже швидко поширюються на півдні України.

Як і горіхи: на півдні вже є виробники, які експортують фісташки; також швидко ростуть площі під фундуковими садами (вже зайнято понад 5000 га). “Горіховий” агробізнес, до слова, один з найбільш високомаржинальних.

Виникає спокуса масово перейти на вирощування різної екзотики. Головний плюс тут – можливість захопити нові ринки з високою прибутковістю. Фермери отримають можливість заробляти там, де колись дохід отримували імпортери. Однак екзотичні фрукти мало виростити. Потрібно розвинена інфраструктура для їх зберігання (промислові холодильники і агрегати для швидкої заморозки), транспортування і переробки. Цією інфраструктури в Україні поки немає, для її створення потрібні час і чималі інвестиції.

Той же гранат, за словами людей, які його вирощують, – культура досить проблемна. Цей продукт важко вивести на міжнародний ринок, він вимагає якісних добрив і засобів захисту рослин.

Тут важливо те, що зміщення кліматичних зон не тільки дозволить вирощувати екзотичні культури, а й посприяє зникненню більш традиційних, клімат для яких стане надмірно посушливим. Крім того, впровадження нових культур в агробізнес вимагає мінімальних вкладень в районі $ 35-50 тис. Для окремо взятого господарства середнього розміру. Також труднощі виникають при виході на зовнішні ринки: ринок Євросоюзу висококонкурентний, бо там технологія вирощування теплолюбних культур відпрацьована до дрібниць – разом з найбільш зручною логістикою.

Сценарій третій: не замість, а разом
Багато господарств можуть робити на нових культурах хороший бізнес, але орієнтуючись не на експортні поставки, а на внутрішнього споживача, тобто на заміщення імпорту своєю продукцією.

Хороший приклад “культури для імпортозаміщення” – суничний фізаліс, який зараз імпортується з Південної Америки і Мексики. У кулінарії його вживають в сирому і сушеному вигляді, також з нього готують джеми і варення, соуси, компоти, цукерки, додають у фруктові і м’ясні салати, використовують для прикраси тортів і інших страв. А що стосується експорту фізалісу, то це не найкраща ідея: найбільший його виробник в світі – Колумбія – зараз скаржиться на сильне падіння попиту в Європі, аж до того, що частина врожаю залишиться непроданою.

Інший приклад – хурма. Це теплолюбна і світлолюбна рослина займає в субтропічному плодівництві друге місце після цитрусових. Окупність плантації хурми – близько чотирьох-п’яти років, але збір першого врожаю – також тільки через чотири-п’ять років після посадки. Тобто дохід доведеться чекати відносно довго. При великий врожайності і при хороших продажах можна забезпечити рентабельність і високий і стабільний прибуток – хурма коштує дорожче щодо інших фруктів. Одне дерево хурми дає до 250 кг плодів, проте хурма – фрукт сезонний і погано зберігається, тому промисловою плодовою культурою її зробити складно.

Зараз ринок Східної Європи буквально завалений хурмою з Грузії, Таджикистану, Азербайджану та Узбекистану. Однак українські фермери можуть непогано заробити на імпортозаміщенні. Оскільки логістика хурми дуже затратна, будь-який місцевий виробник автоматично отримує перевагу на ринку.

Що ж стосується традиційних для України культур, то немає сенсу ламати добре працюючу систему. Адже кліматичні зміни разом із застосуванням нових сортів сильно підвищать врожайність традиційних культур – від пшениці і соняшника  до картоплі та сої. А це – основа агробізнесу країни.

В останні десятиліття потепління спостерігається в усьому світі. Але ще жодна країна не поміняла радикально свою аграрну політику через кліматичні зміни. Сільськогосподарська галузь дуже консервативна. Звичайно, українським аграріям доведеться освоювати нові культури – інакше складно буде зберегти рентабельність, особливо в сегменті плодових і овочевих культур. Однак про радикальну перебудову АПК країни поки говорити не варто. Розумніше просто використовувати можливості, що відкриваються.  Не відмовлятися від нових культур, але і не робити на них основну ставку.

 

Comments
Завантаження...