Переселенці: надії на своє житло на п’ятому році війни

0 55

Громадські організації оцінюють опіку держави над переселенцями на трієчку — за десятибальною шкалою. 

Про це пише у матеріалі Дня Інна Лиховид.

Щоразу пишучи про проблеми переселенців, пригадую один із перших матеріалів «Дня» на цю тему         — про те, як держава пообіцяла забезпечити їх тимчасовим житлом у готелях та гуртожитках. Тоді редакція обдзвонила з десяток таких об’єктів, але готовими до прийому переселенців були одиниці . Минуло три роки, а проблема житла залишається однією з найгостріших для внутрішньо переміщених осіб. Днями в Києві навіть пройшов марш за право на власне житло, ініційований громадською організацією «Мій.дім.юа». Орендна плата постійно збільшується, придбати власне помешкання під силу далеко не всім, пільгових кредитів держава не дає, збудувати соціальне житло для ВПО нібито обіцяють, але скільки ще доведеться чекати?

54% ВПО ВИТРАЧАЮТЬ СВОЇ КОШТИ ЛИШЕ НА ХАРЧУВАННЯ

На невмінні України захищати своїх громадян-переселенців наголошують у коректній формі міжнародні організації. Нещодавно Міжнародна організація з міграції (МОМ) разом із Агентством ООН з питань міграції провели черговий раунд дослідження проблем ВПО. В ньому взяли участь понад дві тисячі осіб, яких експерти опитали особисто, плюс ще близько трьох тисяч громадян інтерв’ювали телефоном.

У МОМ акцентують, що найбільші проблеми переселенців — житло та робота. Два пов’язані між собою чинники: без високооплачуваної роботи тяжко забезпечити себе комфортним помешканням, тим паче, власним. За даними МОМ, наразі працевлаштовані 48% внутрішньо переміщених осіб. Також 12% ВПО на даний час активно шукають роботу, більшість із них (78%) — жінки. Майже 40% тих, хто шукає роботу, зазначили, що найбільшою проблемою є брак вакансій.

Навіть маючи роботу, статки переселенців невеликі. Дослідження показало, що чверть опитаних домогосподарств ВПО має середньомісячний дохід до трьох тисяч гривень, майже половина сімей живуть на три-сім тисяч гривень на місяць.

Ще кілька вражаючих цифр із опитування МОМ: 54% внутрішньо переміщених осіб витрачають свої кошти лише на харчування чи змушені заощаджувати навіть на цьому. Медичні послуги для переселенців стали менш доступними. Якщо в грудні 2017 року 85% переміщених осіб були задоволені якістю та доступністю медицини, то в березні цього року таких громадян тільки 62%.

Георгій Тука: На п’ятому році війни гостро постає питання розв’язання житлових проблем ВПО. За даними дослідження, 80% переселенців планують залишатися в нових домівках, оскільки повернення додому може бути небезпечним для життя. Вирішення питання житла базується не тільки на необхідності виділення певних коштів із державного бюджету, а й на використанні коштів із місцевих бюджетів

 

МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА НЕ КОМПЕНСУЄ ДЕРЖАВНУ

Голова Представництва МОМ в Україні доктор Томас Лотар Вайс під час представлення дослідження наголосив, що конфлікт на сході України та його економічні наслідки за останні роки підірвали здатність людей долати труднощі та посилили їхню вразливість. Натомість чимало наших громадян скористалися допомогою Євросоюзу для поліпшення умов проживання, отримують необхідне навчання та малі гранти для власного бізнесу. Наприклад, у межах проекту «Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО та постраждалого від конфлікту населення в Україні». Щоправда, проект завершується в липні цього року.

Чи готова Україна нарешті підставити плече переселенцям? Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Георгій Тука зауважив, що за ініціативи МінТОТ започаткували програму надання субвенцій з держбюджету місцевим бюджетам на придбання житла для ВПО та обладнання для Центрів надання адміністративних послуг, усе це на умовах співфінансування. Водночас місцева влада повинна докладати максимум зусиль для вирішення житлових питань ВПО.

«На п’ятому році війни гостро постає питання розв’язання житлових проблем ВПО. За даними дослідження, 80% переселенців планують залишатися в нових домівках, оскільки повернення додому може бути небезпечним для життя. Вирішення питання житла базується не тільки на необхідності виділення певних коштів із державного бюджету, а й на використанні коштів із місцевих бюджетів», — зазначає Георгій Тука.

СЛАБКА «РУКА ДОПОМОГИ»

Громадські організації оцінюють опіку держави над переселенцями на трієчку — за десятибальною шкалою. Ольга Гвоздьова, координаторка з адвокації громадської організації «Донбас SOS», пояснює таку оцінку тим, що державні органи влади не гарантують ВПО прав, які мають інші громадяни. Наприклад, сьогодні частина пенсіонерів позбавлена пенсійних виплат, бо держава не змогла перевірити їхнє фактичне місце проживання, досі переселенці не беруть участі у виборах. Чимало проектів для підтримки малого та середнього бізнесу, працевлаштування та перенавчання переселенців реалізовують міжнародні організації. Власне урядових проектів — обмаль.

«Щодо житла, то єдиною дієвою програмою є «Доступне житло», — додає Ольга Гвоздьова. — Однак виділених 100         мільйонів гривень у цьому році точно недостатньо. Громадські організації підтримують ідею виділення одного мільярда гривень, та навряд чи це буде можливо цього року. До того ж взяти участь у цій програмі може небагато осіб, бо половину вартості житла треба сплатити самостійно. В МінТОТ діяла робоча група, яка розробляла базовий законопроект щодо усіх проблем ВПО, зокрема й щодо питання компенсацій за пошкоджене житло. Після прийняття такого закону була б можлива розробка цільових програм, однак документ досі неузгоджений і недопрацьований. Місцеві програми передбачають лише ремонти гуртожитків, і це здебільшого кошти міжнародних донорів. Компактні поселення не вирішують ситуацію, а тільки погіршують проблему соціалізації».

У сфері працевлаштування державних успіхів теж мало. Є державна програма «Рука допомоги», коли протягом шести місяців працедавці отримують пільги, якщо влаштовують до себе переселенців. «Наприклад, якщо люди знайшли роботу в іншому регіоні, то їм забезпечують кошти на проїзд, допомагають у перекваліфікації, а працедавець отримує пільги в оподаткуванні зарплати. Ми готували навіть спеціальну інфографіку щодо цієї програми. Вона, до речі, постійно діюча, та про неї знає мало переміщених осіб і роботодавців, — зазначила Ольга Гвоздьова. — Ще є пілотний проект для Харківської, Полтавської та Львівської областей, щоб надавати кошти на відкриття бізнесу, але поки він під питанням, інформації про нього зовсім небагато. Загалом про проекти, ініційовані саме центрами зайнятості, ми нічого не знаємо, вони просто долучаються до існуючих програм»

Comments
Завантаження...