Відновити чесне ім’я та нагородити героя Артема Матвієвського

0 241

Починаючи розповідь про українського добровольця Артема Матвієвського, хочеться перефразувати відомий крилатий вислів – “Війна не закінчена, поки не похований останній солдат”, іншими словами — поки не розказана історія кожного загиблого солдата, війна триває.

Особливо мене зачепила героїчна історія сміливого воїна, який врятував товаришів ціною свого життя.

Почну з того, що якось випадково, переглядаючи ютуб, натрапив на пропагандистське антиукраїнське відео “News Front Александра Киевского” з кричущою назвою “ВСУшник под спайсом напал на блокпост ополченцев – 90% оккупантов наркоманы!” (зараз відео видалене з вільного доступу разом з акаунтом). У відео розповідалося, як український солдат натрапив на ворожий “секрет” (замасковану спостережну позицію), під час бою він був убитий. В іншій публікації я побачив висновок експерта сепаратистів, де зокрема зазначалось про наявність залишків від наркотичних речовин (фенілалкіламіну) у крові. Там же його називали “дезертиром”. Навіть українські ЗМІ встигли перерозмістити у себе цю інформацію. Хіба з посиланням, що “Боевики утверждают, что военный вел себя неадекватно”. Тобто визнавали, що інформація з третіх рук.

В інтерв’ю для “Украина.ру” російському пропагандисту Чаленко командир незаконного збройного формування батальйон “Прізрак” так званої “ЛНР” Юрій Шевченко (на 2015 рік ) визнав, що смерть Артема є справжньою “трагедією!”:

“Он сам дончанин, до войны устраивал в Енакиево силовые шоу, колоды карт рубил, что-то таскал зубами. Мастер спорта по пауэрлифтингу. Победитель Кубка Донбасса по боям без правил. Участвовал в соревнованиях в России и на Украине. А сейчас убит. Вот трагедия этой войны”.

Після перегляду пропагандистського відео я зацікавився особою загиблого у тому бою українського солдата. Задяки пошуку в Інтернеті я дізнався, що це був Артем Олександрович Матвієвський. Він був уродженцем Макіївки, батьки живуть в Бахмуті (колишній Артемівськ). Служив старшим сержантом 24-тої (Львівської) Окремої механізованої бригади ім.  Короля Данила Галицького.

Ким був Артем у довоєнні часи ? Зі всесвітньої павутини я дізнався, що 2004 році він вже був популярним на Донбасі силачем, який тренерував і навчав молодь, захистивши звання майстра спорту з пауерліфтингу.

У цій публікації йдеться про його участь у шоу-програмі “Самый сильный в Донбассе”, присв’яченої святкуванню 28 серпня 2004 року Дня міста Донецька вже як іменитого спортсмена.

Ось як описують силове шоу Артема, яке він провів перед Турниром “Лицарі Донбасу” в місті Єнакієво, 28.04.2007:

“Силове шоу Артема Матвієвського, ветерана ММА (провів шість поєдинків на досить великих турнірах), МС [майстер спорту] з пауерліфтингу, який показав, що таке сила богатиря – рвав колоду карт, надував грілку, гнув залізний прут навколо шиї, носив глядачів на одній руці і навіть на ремені, захопленому зубами!”

Що ж відбулось насправді 19 жовтня 2015 року в районі населеного пункту Голубівка ? Я реконструював події тієї трагічної ночі. Артем після виконання бойового  завдання з глибини окупованої теріторії рухався попереду розвідгрупи. Він був ведучим групи. У темряві його помітили з зворожого “секрету”. Не почали стріляти, адже людина рухалась з окупованої частини Донбасу, а з огляду на форму в темряві розрізнити “свій-чужий” одразу не змогли. Йому наказали підняти руки, покласти зброю та відійти. Артем виконав наказ, але поки вороги наближались він спочатку зробив вигляд, що здається, поклавши автомат донизу, а потім, коли вороги наблизились, раптово в карколомному стрибку підхопив автомат і точними пострілами по ногах скосив двох ворогів на землю. Зайнявши вигідну позицію, він продовжив бій у темряві. На щастя, боєкомплекту вистачало. Відстрілюючись, Артем дав сигнал основній групі відступати іншим шляхом, чим врятував їм життя.

З ворожого відео, крім пропагандистських обвинувачень від командира блокпосту “Лиса”, можна виділити наступне: “Пересувався він [Артем] грамотно. Міняв позиції, кувиркався. Але стріляв вєєром [не намагався влучити на ураження, стріляв на стримання] … Остання його позиція за бетонною плитою, звідки він і відстрілювався”. Бій тривав достатньо довго для того, щоб основна група могла відійти іншим шляхом. За цей час Матвієвський отримав декілька поранень. Навіть встиг вколоти собі знеболювальне, що мало наркотичну складову.

Його обійшли з флангу: снайпер з приладом нічного бачення вистрілив йому в голову. Поранення виявилось смертельним.

Звичайно, що п’яний наркоман, як його виставили вороги, не зміг би обійти заміновані поля та зайти з тилу, вести прицільну влучну стрільбу по ногах.

Щоб все виглядало насправді як бій неадекватної людини, сепаратисти навіть провели паталогоанатомічну експертизу тіла Матвієвського, де написано, що в тілі знайшли залишки етилового спирту та фенілалкіламін (зі складу знеболювального).

Пізніше командування ВСУ на провідомлення у ЗМІ елементарно змовчало, не спростувавши неправдиву інформацію, бо на той час діяв черговий “режим тищі” і було прийнято рішення не надавати спростувальну інформацію та зробити вигляд, що наказів про операцію на “мінусі” (так військові називають операції в тилу ворога) не віддавали.

Нажаль, це дозволило поширюватись брехливій інформаційній хвилі про солдат ВСУ та Матвієвського зокрема. Людина у стані алкогольного сп’яніння не могла би так професійно рухатись.

Особливо мене вразив один коментар до відео під ніком “Мама”. Після маячні та ненависті про “бандерівців і карателів” це виглядало як ковток свіжого повітря: “Артем був спортсменом, ніколи не пив, був добровольцем”.

Тоді я зрозумів, що добру пам’ять потрібно рятувати.

Посилання на новину про загибель українського воїна можна знайти на ворожих ресурсах.

Чи знайдеться людина, яка захоче відновити справедливість та представити Артема Матвієвського до нагороди, як героя, який врятував своїх товарищів? Спортсмена, який не говорив “я поза політикою”. Чемпіона, який пожертвував своїм життям за свою країну.

Автор – Володимир Чеславський

Comments
Завантаження...
ukУкраїнська
ru_RUРусский ukУкраїнська