“Україні потрібна стратегія розвитку тваринництва: відновити поголів’я реально, але це – справа на роки”, – Остап Жукорський

0 317

У 2021 році поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 6%, окрім того вперше за останні роки “просіли” показники птахівництва. Аби підтримати галузь і відновити виробництво м’ясної та молочної продукції, цього року Уряд планує виділити кошти на підтримку галузі тваринництва, зокрема, на збереження генофонду аборигенних порід.

Проте вітчизняне сільське господарство нагально потребує загальної чіткої стратегії розвитку, наголошує професор, академік-секретар відділення зоотехнії Національної академії аграрних наук України Остап Жукорський.

Якими досягненнями може похвалитись українська галузь тваринництва?

Хотілося б почати з позитиву, але, на жаль, минулий рік особливих здобутків нам не додав. 

До позитивних моментів минулого року можна віднести те, що Уряд зміг знайти кошти на підтримку окремих напрямків у тваринництві, зокрема, компенсацію на закупівлю племінної худоби, овець, кіз, підтримку бджільництва, за приріст поголів’я корів власного відтворення, тощо. Мабуть, найбільшим досягненням у тваринництві 2021 року було відновлення роботи Мінагрополітики і наша співпраця з колективом, що опікується цією галуззю в Міністерстві. 

А на цей рік планується така програма?

Так, звичайно. На цей рік також запланована певна сума коштів. Більше того, на цей рік навіть закладені кошти на збереження генофонду аборигенних порід великої рогатої худоби, овець, свиней, коней. 

Минулого року ми працювали в цьому напрямку з Міністерством, і є позитивна реакція з боку Уряду, депутатського корпусу, є рішення про те, що ці кошти будуть у бюджеті. Зараз триває погодження сум цієї підтримки. 

Які основні чинники скорочення поголів’я?

Сьогоднішні проблеми у тваринництві тісно пов’язані з загальноекономічними проблемами. По-перше, витрати на виробництво продукції тваринництва у країні є досить високими через ріст цін на енергоносії та корми. 

По-друге, доволі низька купівельна спроможність населення. 

По-третє, українське сільське господарство більше орієнтовано на виробництво продукції рослинництва, зокрема, вирощування зерна, якого торік зібрали рекордну кількість. Це є швидколіквідна продукція, яку продають за кордон. Але доданої вартості від виробництва цієї продукції у нас немає.  

Тваринництво – це високотехнологічна галузь, яка потребує великих вкладень коштів. Минулого року ми зіткнулися з такими проблемами як подорожчання зернових і білкових кормів, які використовують у птахівництві і свинарстві. Тобто, тут є цілий комплекс проблем, які за один рік вирішити важко. 

Якими мають бути перші кроки для того, щоб покращити ситуацію?

Найперше, на мою думку, в державі має бути не просто маленька програма розвитку тієї чи іншої галузі, чи  тваринництва загалом. В Україні вже 30 років відсутня будь-яка стратегія розвитку аграрного сектору. 

Варто зауважити, що вчені НААН неодноразово розробляли і стратегію розвитку аграрного сектору, і програми розвитку різних підгалузей тваринництва. Проте, ці програми з різних причин залишились не реалізованими. Наразі йде процес розробки нової стратегії розвитку тваринництва. Це має бути комплексний документ, зі статусом Закону України.

За минулий рік в Україні виробили 209 кг молока у розрахунку на одного жителя. Хоча, з урахуванням фізіологічних норм споживання, маємо виробляти щонайменше 340 кг, а в ідеалі – 380 кг. Зробити це за рік-два, навіть за тієї підтримки, що надається державою, складно. На це варто витратити роки.

За даними Держстату, станом на 1 січня 2022 року поголів’я великої рогатої худоби зменшилося по всіх категоріях господарств більше, ніж на 6% порівняно з минулим роком. Зокрема, на сільгосппідприємствах на 1%, а у господарствах населення на 9%. 

Поголів’я корів становило на кінець 2021 року 1,5 млн голів. Це на 6,5% менше, ніж у попередньому періоді. Поголів’я свиней скоротилось  на 6% до минулого року. Усе це відповідно позначилося й на виробництві продукції. 

Але, з іншого боку, можна сказати, що ми в тренді? Тому що європейські країни в останні роки теж скорочують поголів’я великої рогатої худоби. Чи справді саме через корів утворюються вуглецеві викиди?

Безперечно, правда  в цьому є. І велика рогата худоба дійсно впливає на викиди парникових газів і є суттєвим джерелом викидів метану. 

Але із забрудненням повітря можна технологічно боротись, і не лише шляхом скорочення поголів’я. Викиди метану з гною худоби відбуваються, в основному, в результаті анаеробної деградації органічної речовини, що міститься в ньому при зберіганні. Крім того, використання гною при правильному виконанні могло б стати ресурсом для виробництва чистого метану, якби ферма була обладнана біогазовою установкою. 

В Європі такі системи досить поширені. Та й в Україні є розробки, зокрема наших науковців. Усе це можна використовувати. 

До 2050 прогнозоване населення Землі перевищить 9 млрд, що приблизно на 2 млрд більше, ніж нинішнє населення. Зростання населення створить підвищений попит на продукти тваринного походження. І більшість попиту на продукти тваринного походження будуть задовольнятися за допомогою місцевого виробництва. 

Тому, на мою думку, наразі орієнтуватися на зниження поголів’я худоби у боротьбі за чистоту навколишнього середовища, принаймні в Україні – не зовсім правильно. 

У ЗМІ багато говорять, що Україна зараз має найдорожче молоко у Східній Європі. Чому так, чим це спричинено?

Не знаю, звідки беруться ці цифри. Я дивився відкриту статистику цін на молоко в Євросоюзі за грудень 2021 року та січень 2022 років. У грудні середня закупівельна ціна молока на фермах в ЄС становила майже 37 євро за 100 кг. Найнижча у Португалії – 34 євро. Найвища – у Нідерландах, 39 євро. Польща, на яку ми орієнтуємось, – близько 35 євро.

Офіційна закупівельна ціна у грудні в Україні становила 10,65 грн за літр, по всіх гатунках. У населення купували негатункове молоко в межах 8 грн. Тобто близько 30 євроцентів за літр молока. А у розрахунку на 100 кг це приблизно ті ж ціни, що у Східній Європі.

Минулого року виробництво молока зменшилося на 5,9%. З них на сільгосппідприємствах – на 0,4%, а у господарствах населення – на 8,2%. Виходить, в індивідуальних господарствах поголів’я більше? Чому воно все ж скорочується?

Люди намагаються зберегти поголів’я, бо їм потрібно за щось жити. І іноді одна-дві корови є основним джерелом доходів, які має сільська сім’я. Але все одно з кожним роком поголів’я у господарствах населення  зменшується. Худобу стає складніше прогодувати, складніше випасати. У населення – менш продуктивна худоба: середня продуктивність – 4,7 тис. кг на корову. Тобто витрати на утримання ростуть, а продуктивність практично не змінюється.

Тому я прогнозую, що наступного року спад поголів’я у господарствах населення буде продовжуватись. 

Лідерами з виробництва молока є Полтавська, Вінницька та Хмельницька області. Завдяки чому їм вдалося досягти таких показників? І чому інші області відстають?

Вони стали лідерами з валового виробництва молока. Але ці регіони зменшили виробництво по відношенню до минулого року. Причому деякі з цих областей – на досить пристойний відсоток. 

Якщо говорити про реальних лідерів, то підвищили виробництво молока Тернопільщина (там не зменшили, а навіть трохи наростили поголів’я), Київщина та низка інших областей, хоча й незначно. Якщо дивитися по поголів’ю, тільки Київська і Тернопільська області не зменшили чисельність тварин. 

А щодо цих трьох областей, у них було більше поголів’я у попередні роки. І там є концентрація виробництва, є великі промислові комплекси. Зрештою, в цих областях є й господарства Національної академії аграрних наук України, де є значна чисельність поголів’я й досить задовільна продуктивність. Це допомогло утримати показники на певному високому рівні.

А яка ситуація з поголів’ям свиней?

Поголів’я свиней також скоротилося минулого року досить істотно – на 300 тисяч голів. Але, в принципі, таку кількість нескладно відновити. Що може цьому зашкодити – подорожчання кормів. 

Потрібно врахувати, що ми зараз увійшли в зимово-стійловий період із кормами, заготовленими в 2021 році. А також з минулорічними цінами на добрива. Цього року будуть зовсім інші ціни та інша собівартість продукції.

Чому на півдні України тваринництво стало настільки збитковим, що господарства почали переходити на рослинництво?

Південь України – це зона, де завжди був високий рівень культури землеробства та виробництва зерна. 

У цих кліматичних умовах, а вони все таки для нас погіршилися через глобальне потепління, потрібно нести певні витрати, особливо в літній період, на підтримку тварин, створення комфортних умов. Це впливає на собівартість продукції. Також існують проблеми із вирощуванням кормових культур. Більшість із потрібно вирощувати на поливних землях.

Але я вважаю, що на півдні такі галузі, як свинарство і птахівництво, можна було б розвивати. Тому що там є достатня кількість зернових кормів і  можна на місці виготовляти комбікорми. Там є осередки, де добре розвивається тваринництво. Наприклад,  дослідне господарство “Асканійське”, де добре розвинені молочне і м’ясне скотарство, вівчарство.

І останнє питання. Які ваші прогнози на цей рік у сфері тваринництва? До чого готуватися українцям?

Зустрічаючи новий рік, усі ми чекаємо на краще, на позитивні зміни. Але за один рік важко збільшити поголів’я. Трохи можна підняти продуктивність, над чим і працює наука. 

Думаю, що цього року ми зможемо принаймні стабілізувати чисельність поголів’я сільгосппідприємств. Викликає оптимізм наявність запропонованих державою програм підтримки. Вони мають певною мірою спрацювати. Вочевидь, буде компенсація за будівництво й реконструкцію тваринницьких комплексів. 

І найголовніше, якщо загальна економічна ситуація в країні не буде погіршуватись, і відбудеться обіцяне Урядом підвищення соціальних платежів, підніметься купівельна спроможність населення. Це також стане стимулом для збільшення обсягів виробництва продуктів тваринництва. 

Усе це має дати позитивний результат. І цього року Україна зможе принаймні зберегти існуючі позиції. 

Comments
Загрузка ...
ru_RUРусский