“Володимир Симиренко був стратегом садівництва і проклав шлях сучасній науці”, – Олександр Ярещенко

0 247

Він був новатором, стратегом та ідеологом розвитку садівничої науки. А дискусія з так званими «мічурінцями» за епохи сталінських репресій коштувала йому життя. Днями виповнилося 130 років від дня народження видатного українського помолога, професора Володимира Симиренка. Про життя, роботу та науковий спадок якого розповів заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України Олександр Ярещенко.

Після закінчення Київського політехнічного інституту Володимир Симиренко працював у тодішньому Міністерстві земельних справ. Протягом 10 років він також очолював Мліївську садово-городню станцію, де зібрав кращих на той час фахівців з різних галузей аграрної науки, перетворивши установу на визнаний у світі дослідний центр.

«Симиренко був справжнім стратегом, із власним баченням, як організувати й розвивати садівництво в Україні та екс-СРСР. Як вибудувати структуру дослідних установ. Наш Інститут нещодавно відсвяткував своє 90-річчя, і сьогодні садівнича наука в Україні розвивається саме за концепцією, запропонованою Володимиром Левковичем», – зазначає пан Ярещенко.

Ідеї Симиренка полягали у комплексному підході до наукової роботи в садівництві: не лише виводити нові сорти та адаптувати їх до нових територій, а досліджувати всебічно, із урахуванням суміжних сфер наукового знання.

«Концепція передбачала існування єдиного наукового центру садівництва й розгалуженої мережі дослідних станцій у різних ґрунтово-кліматичних зонах. За задумом Симиренка, ця мережа повинна була мати в своєму штаті висококваліфікованих фахівців з різних напрямків. А головна установа мала не лише проводити комплексні дослідження, а й займатися підготовкою наукових кадрів для себе та цієї мережі», – коментує заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України.

Визначальною у трагічній долі українського вченого стала дискусія з адептами російського помолога Мічуріна, які намагалися «монополізувати» селекційну науку.

«Вони мали дещо хибні підходи до поширення сортів, хотіли вільно поширювати у південній кліматичній зоні недосконалі, прямо кажучи, створені «на колінці» сорти. Мічурінці були авантюристами у садовій науці. Зрозуміло, що Володимир Левкович не міг це замовчувати й став до них в опозицію», – наголошує пан Олександр.

У грудні 1939 року відбулась нарада, де Симиренко висловив свою позицію і запропонував провести широке обговорення підходів до розвитку садівничої науки, із залученням до дискусії «мічурінців». Зрештою така принципова й смілива позиція коштувала науковцеві життя: Симиренка оголосили «ворогом народу», заарештували й розстріляли.

«Внесок Володимира Левковича, можливо, був недооцінений за його життя. Але він – дійсно неоціненний. Це було передове, стратегічне мислення. Крок за кроком, він започаткував той шлях, яким українська помологія іде зараз», – підсумував заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України.

Comments
Завантаження...
ukУкраїнська